На честь Дня Пі, за божевільних... Найбільш ірраціональні Залиште залишки кульок Ліворуч від десяткової частини

«Той, де відомий VC змусив мене плакати — і я вдячний»: Рік був 2002 (гаразд, бумер!) Мій перший стартап (Chipshot), який ми заснували у гуртожитках, перетворився з «популярного» на «поганий» і закрився у 2000 році. Наступний стартап (XDegrees), до якого я приєднався, закрився через 18 місяців. Мені було 25, з великим его і без грошей. Один із венчурних інвесторів нашого стартапу був легендарним інвестором. Я написав йому, щоб отримати поради щодо кар'єри, і він люб'язно погодився. Я пішла до його офісу — неймовірно маленької кімнати з місцем для двох незручних кріслів. Я незграбно сів і передав йому своє роздруковане резюме (пам'ятайте, діти — це було ДУЖЕ давно...) [ВК без зорового контакту]: «Нік — я дивлюся на твоє резюме і бачу... Чіпшот: НЕВДАЧА... XDegrees: НЕВДАЧА... Краще будьте обережні, інакше люди сприймуть вас як серійного НЕВДАХУ. Іди туди, де ти не зазнаєш поразки.» Я ввічливо подякував йому і повернувся додому. І розплакався. Тієї ночі на моїй гойдалці в IKEA, серйозні сльози молодих чоловіків, друзі. Проте наступного ранку я вирішив прислухатися до його поради. Я надіслав кілька вже успішних компаній і врешті-решт отримав роботу менеджера проєктів у одній з них. Я починав з, мабуть, найнуднішим програмним продуктом у світі, але принаймні він не закрився! Зрештою я став віце-президентом і генеральним менеджером, а згодом зміг заново розпочати свою мрію про стартапи та заснування компаній. Що я можу з цього винести? Ну, ніхто з нас не знає контрфактичного варіанту. Можливо, якби я ігнорував пораду інвестора 2002 року, я б заснував якусь епічну компанію вартістю трильйон доларів. Можливо. Але через 24 роки я вдячний, що інвестор мав сміливість вийти за межі ввічливості і поділитися тим, що, на його думку, мені потрібно було почути. І я намагаюся бути такою відвертою (можливо, з трохи більшим ставленням до пацієнтів!) з іншими. Легше сказати, ніж зробити.

Я на кожному засіданні ради директорів Gainsight: «Наша найбільша проблема — це пайплайн!» Дошка (внутрішній монолог): «Окрім цього, як пройшла п'єса, пані Лінкольн?» Я спілкувався з багатьма засновниками (включаючи розмови з самим собою), де ми всі застрягаємо у дуже нудній версії «Дня бабака»: * Промахнувся з ціллю продажів * Відділ продажів повідомляє, що конвеєр низький * Тисни на головного маркетингового директора — «Мені потрібно більше лідів!» * Надсилайте більше листів! * Витрачайте більше на платні канали! * Отримайте нове агентство для генерації попиту! * Знайдіть нову PR-компанію! * Шукайте нового головного маркетингу 😂 Я проходив через цей цикл надто багато разів... Іноді це справді питання виконання. Часто це стратегія. Тепер я намагаюся поставити собі ці три питання: 1. Чи є наш Ідеальний профіль клієнта (ICP) деталізованим? Чи це «всі»? 2. Чи справді ми розуміємо розмір ринку, який готовий купувати вже зараз? Чи ми працюємо на основі фантазійних TAM? 3. Чи відрізняється наш бренд і повідомлення, чи ми просто викидаємо гроші у порожнечу? Пайплайн часто є симптомом, а не корінною причиною.